Судова реформа приведе до непорозумінь і каламбурів

18 жовтня 2019

Кожна українська влада вважає своїм обов'язком змінювати законодавство в судовій сфері. Не став винятком Володимир Зеленський. Втім, його ініціативи викликали багато питань як серед українських, так і міжнародних експертів. Чому так сталося, читайте в інтерв'ю Lenta.UA колишнього судді Конституційного суду (2006-2016 роки) та експерта Центру Разумкова з правових питань Петра Стецюка.

У середу, 16 жовтня парламентарії прийняли в другому читанні і в цілому президентський законопроект про діяльність органів суддівського управління. Підтримали даний документ 236 нардепів. 219 з них — представники «Слуги народу» ще 17 — позафракційних.

Ключові нововведення — повне перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) і створення комісії з етики, яка зможе ініціювати звільнення нечесних членів ВККС, Вищої ради правосуддя і суддів Верховного суду.

Проте, у багатьох експертів склалося враження, що головна мета — перезавантаження Верховного суду України: документ передбачає переатестацію всіх суддів ВСУ і скорочення їх кількості з 200 до 100. Саме це нововведення викликало найбільші побоювання експертів і міжнародної спільноти. Західні партнери України, зокрема Рада Європи (РЄ), відзначає, що Верховний суд, який недавно був реформований, демонструє непогані результати роботи, а тепер через «непомірне навантаження» на людей в малинових мантіях термін розгляду справ істотно зросте.

У вересні пленум Верховного суду (ВСУ) прийшов до висновку, що президентський законопроект «створює істотні ризики для незалежності судової влади і може нівелювати досягнення реформи правосуддя 2014-2018 років в частині посилення незалежності та деполітизації судової влади».

Чи існувала необхідність «перекроювати» існуючий закон, який регламентує діяльність третьої гілки влади, — поцікавилася Lenta.UA у Петра Стецюка, експерта Центру Разумкова з правових питань.

— Як ви вважаєте, внесення змін до низки чинних «судових» законів — це необхідність чи формальність, запущена Банковій заради того, щоб взяти під контроль всю вертикаль української Феміди?

— Затверджений закон стосується внесення змін до кількох діючих законів — про очищення влади, а також про судоустрій і статус суддів. Закон «Про судоустрій і статус суддів» прийнятий в червні 2016 року і являє собою те, що називали судовою реформою. Тому, те, що парламент прийняв 16 жовтня — це спроба вдосконалення затвердженої кілька років тому реформи. Наскільки це було необхідно і чи вдалося вдосконалення існуючої законодавчої бази — однозначно сказати не можна. Є багато нюансів — явних і прихованих.

— Одним із ключових нововведень є зменшення кількості суддів Верховного суду (ВСУ) з 200 до 100 осіб. Наскільки це обгрунтований крок?

— Переконаний в тому, що це негативне рішення. Чому? ВСУ тільки недавно сформований. Судді пройшли атестацію, всілякі відбори і тільки приступили до роботи і тут знову — «перезавантаження». Це призведе до певних непорозумінь, оскільки знову доведеться робити відбір людей, кожного другого доведеться або звільнити, або перевести на більш низький рівень роботи в судових інстанціях. Словом, трапиться каламбур, в якому знайти позитив складно, якщо не сказати неможливо.

— А яким на сьогоднішній день була б оптимальна кількість суддів ВСУ?

— Це питання не можна розглядати виключно під кількісним ракурсом. Наприклад, аргумент про те, що Верховний суд США складається тільки з дев'яти членів, нам не підходить, хоча б тому, що там зовсім інша правова система і там куди менше справ, які розглядаються у Верховній суді.

Якою була мотивація в 2016 році збільшити кількість суддів ВСУ до 200? На той момент у нас було кілька інстанцій. Були суди першої інстанції (районні, міські, обласні), апеляційні, вищі спеціалізовані та Верховний суд, який у 2010 році зробили фактично англійською королевою. Тому в 2016 році повернулися до триланкової системи — суди першої інстанції, апеляційні та Верховний суд як касаційний. З урахуванням ліквідації вищих спеціалізованих судів, очевидно, що кількість в 200 членів ВСУ була обгрунтована. Тепер їх число «урізують», але ж має бути якесь пояснення? Я такого пояснення в пояснювальній записці, вибачте за тавтологію, до цього закону так і не побачив.

— Деякі представники правлячої фракції «Слуга народу» пояснюють це просто: така кількість суддів дорого обходиться платникам податків.

— Для такої великої держави як Україна говорити про економію на зарплатах суддів — несерйозно.

— А якщо подивитися на це питання під політичним кутом, тут може бути якась підоснова?

— Професійний юрист, народний депутат від фракції «Батьківщина» Сергій Власенко, під час розгляду даного законопроекту в сесійній залі, говорив про те, що має місце спроба, грубо кажучи, відсіяти з Верховного суду тих чи інших особистостей. Я думаю, така думка також має право на існування.

— Також стало відомо про розширення дії люстрації на контролюючі судові органи. Роз'ясніть, в чому полягає суть внесених вчора змін до закону про очищення влади?

— У закон «Про очищення влади» були внесені зміни в заборонений список для топ-чиновників, які сукупно займали не менше одного року посади в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року (умовно кажучи, в період правління Януковича). Нині до цього переліку додали особи, які сукупно не менше року з 21 листопада 2013 року (тобто з початку Євромайдану) по 19 травня 2019 року займали посаду голови Вищої кваліфікаційної комісії України, голови Державної судової адміністрації та їх заступників. Простіше кажучи, це люстрація кількох посадових осіб, які працювали вже за президентства Петра Порошенка.

— Що це — спроба поставити на ці посади «своїх»?

— Відповім так: ті, хто працював при режимі Януковича, зробили посадові злочини, а ось які правопорушення скоїли ці люди, мені сказати гранично складно. Це все виглядає якось аж надто суб'єктивно.

— Прийнятий в цілому закон №1008 передбачає скорочення членів Вищої кваліфікаційної комісії з 16 до 12. Є принципові зауваження до цього нововведення?

— Ні, тут як то кажуть, справа смаку. Такий на сьогоднішній день політичний вибір законодавців, і тут не може бути якихось негативних оцінок. Членів Вищої кваліфікаційної комісії може бути і вісім, і десять. Головне, щоб вони справлялися зі своїм обсягом роботи. А я думаю, що 12 впораються не гірше, ніж справлялися 16.

— Згідно із затвердженим вчора закону, Вища рада правосуддя (ВСП) створить комісію з питань доброчесності. Яка ключова місія цієї комісії?

— Мова йде про зміну процедури. У нас сьогодні діє Громадська рада доброчесності (ОСД). Між ОСД і ВСП постійно виникали неформальні конфлікти. Наприклад, Громадська рада доброчесності вважав, що такий-то і такий кандидат не відповідає критеріям доброчесності, а Вища рада правосуддя за допомогою голосування давав інші оцінки. Конфлікт був закладений в самій природі інституцій. ОСД — це, умовно кажучи, громадська природа, а ВСП — державна. Тобто, у них зовсім різні інтереси, тому конфлікт був закладений спочатку. Зараз процедура змінилася. Чи призведе це до поліпшення — покаже час.

— Також в прийнятому законі йдеться про зменшення зарплати суддів. Це необхідність чи спроба задовольнити суспільний запит?

— Попередня редакція закону «Про судоустрій і статус суддів» встановлювала певну градацію по заробітній платі. У частині третій статті 135 говорилося про те, що базовий розмір зарплати різних суддів прив'язаний до прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Умовно кажучи, була встановлена певна шкала для суддів місцевих судів, апеляційних та суддів Верховного суду. Для суддів ВСУ, наприклад, до сьогоднішнього дня це було 75 прожиткових мінімумів. З прийняттям нового закону на 1/3 зменшується базовий розмір посадового окладу судді ВСУ. Тобто, якщо раніше він становив 75 прожиткових мінімумів, то зараз стане 55.

Тут слід виділити кілька моментів. Перший — громадський, не правовий. Це — реакція на запит суспільства. Держава — бідне і існує величезний розрив між зарплатами суддів і зарплатами в інших сферах життя (освіту, медицину тощо). Однак з іншого боку є мільйонні зарплати представників таких держструктур, як, скажімо, НАК «Нафтогаз». Словом, далеко не всі тут однозначно.

Другий момент — правовий. Ті, хто закладав норму про зменшення заробітної плати суддям ВСУ, повинні були знати про те, що є рішення Конституційного суду (КСУ) і європейських установ про те, що однією з гарантій незалежності суддів є дуже гідний рівень їх зарплати, зменшення якої є неприпустимим. Таким чином, вже сьогодні варто очікувати звернення до КСУ про порушення низки законів у цій частині.

Подаючи українському суспільству як би правильне, затребуване, але популістське рішення, законодавець наперед знав, що подальший конфлікт є неминучим. З якою метою потрібно було робити цей безглуздий крок, зрозуміти складно. Напевно, це просто загравання з суспільством, спроба миттєво відповісти на його запити. Але вже зараз можна прогнозувати, що через певний час Конституційний суд визнає норму про зменшення зарплат суддям ВСУ неконституційною.

— Тобто, багато зміни в закон про судоустрій — свідомо холості постріли?

— Деякі, як бачимо, так. Разом з тим, потрібно говорити відверто, що судово-правова реформа зразка 2016 року було, м'яко кажучи, не найкращою. Але зараз формально ситуація виглядає так, що мета свіжого закону — наблизити суди до себе, поставити їх в залежність. Ставка зроблена не на стабільність, а на потрясіння.

Прихід будь-якого нового президента на Банкову супроводжується внесенням змін до закон про судоустрій «під ситуацію». За аналогією, щось подібне відбувається і з законами, що регламентують виборчі правила гри. Кожна влада підлаштовує все під себе. В цьому немає нічого протизаконного, але й немає і нічого прогресивного в стратегічній парадигмі.

Джерело:

Петро Стецюк

Позаштатний експерт з правових питань


Народився у 1962 р. в Івано-Франківської області.

Освіта:

Львівський державний університет імені Івана Франка, юридичний факультет (1989).

Кандидат юридичних наук (1994), доцент (1996), доктор права (1997), заслужений юрист України (2007), суддя Конституційного Суду України у відставці (з 2015).

Робота:

З 1989 р. — викладацька робота на кафедрі державного та адміністративного права Львівського державного університету імені Івана Франка;

1998–2004 — завідувач кафедрою конституційного, адміністративного та фінансового права Львівського національного університету імені Івана Франка;

1999–2003 — проректор Львівського національного університету імені Івана Франка;

2004–2006 — старший науковий співробітник Львівського національного університету імені Івана Франка;

2006–2016 — суддя Конституційного Суду України;

з 2006 (за сумісництвом) — професор кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного та міжнародного права Вищої школи права та адміністрації в Жешові (Республіка Польща), професор-гість Українського Вільного Університету в Мюнхені.

stetsuk@razumkov.org.ua