Глобальні структурні трансформації та тренди економіки України

Частина друга. Інноваційні чинники структурних змін в умовах четвертої промислової революції

У другій частині статті показано, що світова економіка вступила в період кар динальних трансформацій, зумовлених новою хвилею технологічних інновацій, які нині характеризуються як четверта промислова революція. Ці процеси мають системний характер і ведуть до утворення якісно нових структурних характеристик глобальної економіки та в сукупності означають становлення нового технологічного і соціально-економічного укладів життєдіяльності людства. Ці зміни чинитимуть кардинальний вплив на всі структури світової економіки, способи організації бізнесу та пріоритети і методи макроекономічного регулювання і забезпечення економічного зростання та розвитку. Зазначені глобальні зміни становитимуть кардинальний, по суті екзистенційний, виклик не лише для низки галузей економіки, а й для окремих країн світу.

Участь України у процесах четвертої промислової революції істотно ускладнюється наявними структурними диспропорціями в економіці та її освітньої-науковому потенціалі. Найбільш небезпечні диспропорції у структурі підготовки кадрів в Україні пов’язані з дуже низьким відсотком фахівців, які мають вищу освіту в галузі природничих наук. Має місце істотне відставання України від світових лідерів у сфері інновацій — не лише розвинених країн, а й багатьох країн, що розвиваються.

Автор доводить, що Україна постала перед дилемою: або долучитися до провідних трендів економічного розвитку під впливом новітніх технологій, або опинитися на узбіччі світового господарства та світової цивілізації загалом. Відповідь на цей виклик можна знайти лише в рамках національної стратегії розвитку, зміни філософії, що лежить в основі економічної поведінки в Україні, та поширення «культури довгостроковості» серед управлінців усіх рівнів. Принципами довгострокової політики України мають стати стимулювання попиту на інноваційні продукти та відповідні зміни у споживчих преференціях, диверсифікація та зміни у структурі форм капіталу — пріоритет людського (гуманітарного) та інтелектуального капіталів, перетворення фактора довіри на ключовий економічний актив, опора на власні культурні основи розвитку та гарантування безпеки розвитку.

PDF

Джерело:

Володимир Сіденко

Науковий консультант з економічних питань


Освіта:

Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права, відділення міжнародних економічних відносин (1977).

Доктор економічних наук (2000), член-кореспондент Національної академії наук України (2006), автор понад 200 наукових праць, в т.ч. опублікованих за межами України (Велика Британія, США, Німеччина, Російська Федерація, Угорщина та ін.).

Робота:

Науковий співробітник, завідувач відділу в Інституті соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН України (1980–1992), Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України (1992–2000), Інституті економічного прогнозування НАН України (1992–2005), Інституті економіки та прогнозування НАН України (2005–2012).

Науковий консультант Президента України з питань зовнішньоекономічної політики (1994–1995).

Директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (2001–2004 рр.).

Сфери діяльності: дослідження питань стратегії та механізму зовнішньоекономічної діяльності, структурних трансформацій в економіці, зовнішніх аспектів економічного зростання, глобального економічного регулювання, міжнародної економічної інтеграції, міжнародної конкурентоспроможності, іноземних інвестицій, економічних відносин України з Європейським Союзом та регіональними об’єднаннями на теренах СНД.

sidenko@razumkov.org.ua